Вильцята, -цят, с. мн. см. отримач.
Возити, -вожу, -зиш, гл. Возить. В ліс дров не возять.
Два́дцятеро чис. Двадцать душъ, штукъ и пр. Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка. Ум. Двадцяті́рко.
Насі́ння, -ня, с. 1) Сѣмя, сѣмена. Що ж бо то за зілля — чорнеє да насіння? От добула собі насіння з круглих буряків. 2) Сѣмячки (подсолнечника и пр.) Дівчата лузали насіння. 3) Сѣмя, потомство; отродье. Промовив Авраамові і насінню його. Пускали колоддя, каміння і враже так товкли насіння, що у рутульців хляв і дух. Ум. насіннячко.
Побачити, -чу, -чиш, гл.
1) Увидѣть. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню.
2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає».
Покланятися, -няюся, -єшся, гл. Покланяться.
Скупавіти, (-вію, -єш? или: скупави́ти, -влю, -виш?), гл. Встрѣчено въ слѣд. пѣснѣ: На нашеї на вулиці все купалії молодці. Ой нема, нема натупавшого над Івана над нашого, бо його дівка скупавіла, дівка Храсина полюбила. купалий — качественное прилагательное (найкупавший); въ такомъ случаѣ не произошла-ли здѣсь фонетическая замѣна х на к? тогда было-бы: купалий = хупавий — красивый; скупавити — сдѣлать красивымъ, украсить.
Сніжок, -жку, м. Ум. отъ сніг.
Удосталь нар. Вдоволь, достаточно.
Щикніти, (-нію, -єш?), гл. Скупиться.