Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бізун, -на, м. 1) Нагайка, арапникъ... К нему прибігає бізуном го затинає. Гол. І. 7. голий, як бізун. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщикъ; рулевой. Желех.
Дитиня́, -ня́ти, с. Ребеночекъ. Дитиня вмерло. Камен. у. Ум. Дитиня́тко, дитиня́точко. Мкр. Г. 22.
Дові́яти, -ві́ю, -єш, гл. 1) О вѣтрѣ: достигнуть, долетѣть. Туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182. 2) Окончить вѣять. Коли б Біг поміг довіяти сьогодні ячмінь. Харьк. у.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.
Лото́шити, -шу, -шиш, гл. Быть безъ дѣла. Шух. І. 37.
Несправний, -а, -е. Неаккуратный, неисправный.
Простацький, -а, -е. Простой, простонародный. Не погордуй уступити до нашої простацької господи. К. ЧР. 227.
Таланистий, -а, -е. Счастливый, удачливый. Який ти, Хведоре, таланистий. Волч. у.
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане. К. Псал. 149.
Хлепіт, -поту, м. 1) Плескъ, всплески. 2) мн. хлепоти. = гряда 3. Вх. Пч. II. 25.