Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрявча́ти и ґрянча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.
Катлама, -ми, ж. Прѣсныя лепешки, жареныя въ бараньемъ жирѣ (чабанское кушанье). Мнж. 181.
Му́ркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] му́ркнути, -ну, -неш, гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.
Неуцтво, -ва, с. Невѣжество. Г. Барв. 437.
Облапування, -ня, с. Ощупываніе.
Попідчищати, -ща́ю, -єш
Прижилувати, -лую, -єш, гл. Приметать. Щоб гарно пришити, до треба попереду прижилувати. Кіевск. у.
Стаєнний, -а, -е. Конюшенный. Коні стаєнні. О. 1862. V. 107.
Суспільний, -а, -е. 1) Смежный. 2) Общественный. Желех.
Циця, -ці, ж. Дѣтск. = ци́цька. Ум. ци́цінька, цицуня.