Запоро́ти, -рю́, -реш, гл. 1) Распороть. 2) но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничкомъ, уткнувшись носомъ въ землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю.
Нами́слювати, -люю, -єш, сов. в. нами́слити, -слю, -лиш, гл. Придумывать, придумать, выдумывать, выдумать. Що там намислить, чи зробить, — мати удові похваляться.
Поговіти, -вію, -єш, гл. Поговѣть.
Покувікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Пригребиця, -ці, ж.
1) Погребница, передняя часть погреба, сводъ надъ ступеньками, ведущими въ погребъ.
2) Входъ въ помѣщеніе съ гончарнымъ горномъ.
3) У колесниковъ: входъ въ яму, служащую для склада топлива и сообщенія съ топкой.
Проскурня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ пекутъ просфоры, просфорная.
Рубатє, -тя, с. соб. Бѣлье; лохмотья.
Рямя, мя, с. Рубище. Світиться у вас крізь рямє тіло. Не одежа на ній, а старече рямя.
Схрякатися, -каюся, -єшся, гл. Отхаркаться. Покуре люльки, то й схрякається чоловік, то й лекше на груди.
Тупотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = тупотати. Росердився мій миленький аж ногами тупотить.