Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відпитати Cм. відпитувати.
Відслужитися, -жуся, -жишся, гл. Отбыть службу. Пишуть чорним по білому у некрути дати. Нехай пишуть, я не боюся: кінь вороний, сам молодий, дасть Бог одслужуся. Чуб. V. 970.
Глейовина, -ни, ж. Глинистая земля. Н. Вол. у.
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. дові́рити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. Н. Вол. у.
Духа́н, -на́, м. = духопел. Духанів я їм надаю. Конст. у.
Надзвича́йний, -а, -е. Необычайный, чрезвычайный. Сталось щось надзвичайне, диковинне — таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288, № 7910.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук. Г. Барв. 237.
Схизмат, -та, схизматик, -ка, м. Раскольникъ, еретикъ; названіе иновѣрцевъ у католиковъ. Шевч. 138.
Червиця, -ці, ж. Насѣк. Coccus ligniperda. Вх. Пч. І. 5.
Щебеташечка, -ки, ж. Ум. отъ щебеташка.