Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блават, -ту, м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. І. 9.
Буріння, -ня, с. Разрушеніе.
Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл. 1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Чуб. V. 607. Утоплений сам зринув. Харьк. у. 2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Драг. 73. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув. Харьк. г.
Кумця, -ці, ж. Ум. отъ кума.
Озде нар. = ось-де. Камен. у. Ум. озденька.
Побурлакувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть бурлакою.
Постель, -лі, ж. Настилка изъ бересты подъ подомъ печи. Радом. у.
Прицілитися Cм. прицілитися.
Труджений, -а, -е. Добытый трудомъ. Пшоно труджене. Г. Барв. 4 84.
Чимбарь, -ря, м. и пр. = чинбарь и пр. О. 1862. І. 52.