Вевекати, -каю, -єш, гл. Говорить нечленораздѣльно, невнятно (о нѣмыхъ и пр.).
Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище.
Ку́пки, гл., дѣтс. = Ку́пі.
Маценя́, -ня́ти и мацінча́, -чати, с. Очень маленькій горшокъ. Ум. маценятко.
Обволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обволокти, -лочу, -че́ш, гл.
1) Обволакивать, обволочить.
2) Покрывать, покрыть, обкладывать, обложить. Кладуть із мертвих тіл костри. Соломой їх обволікають, олію з дьогтем поливають на всякий зруб разів по три.
Покрасити, -шу́, си́ш, гл. Украсить; скрасить. Одна молода чорнобрива і всіх покрасила.
Попасти, -су, -сеш, гл. Попасти. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. Нігде... і коня попасти.
Роскотити, -ся. Cм. роскочувати, -ся.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід.
Фолоситися, -ситься, гл. безл. = щастити.