Гнівно нар.
1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.
2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Діву́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва.
Зап'я́стник, -ка, м. Манжета (шерстяная).
Знавець, -вця́, гл. Знатокъ.
Нали́катися, -каюся, -єшся, гл. Наглотаться.
Підірвати, -ся. Cм. підривати, -ся.
Полонинський, -а, -е. = полонинний Звичаї, чари і полонинські примівки. — хід. Выгонъ скота весной въ полонину.
Потомитися, мимося, -теся, гл. Устать, утомиться (о многихъ). Так потомилися, що насилу ноги волочуть. Їздили ми лугами сірими волами, сірі воли потомилися.
Реготатися, -чуся, -чешся, гл. 1) Хохотать. Ніч наша регоче, коровая хоче. Що Микита сміється, до Марусі береться: а Маруся регочеться, до Микити не хочеться. 2) Ржать.
Табанити, -ню, -ниш, гл. Грести кормою впередъ. Ейскъ.
