Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уривцем

Уривцем нар. Урывками. Левч. 170.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 351.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВЦЕМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УРИВЦЕМ"
Безупинний, -а, -е. Безостановочный, безпрерывный.
Гилинуватий, -а, -е. Больной грыжей. Казали, що він гилинуватий, а я гили в його не бачив. Кобел. у. (Залюб.).
Долупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Окончить отковыриваніе, отдѣленіе слоевъ или отламываніе чего.
Мості́вка, -ки, ж. Жижа навозная. Вх. Зн. 37.
Поблизничити, -чу, -чиш, гл. Родить двойни. Всі ж ті овечки та покотили, та покотили, поблизничили. Гол. II. 16.
Понакрадати, -да́ю, -єш, гл. Накрасть (во множествѣ). На ярмарку понакрадають, а тоді й кажуть, що понакуповували.
Приполок, -лка, м. Доска возлѣ печки, на которой лежатъ доски пола.
Пропасний, -а, -е. Лихорадочный. МВ. ІІІ. 91.
Псаломник, -ка, м. Псалмопѣвецъ. Желех.
Шморшки, -шок, ж. Морщины, складки. Лице було оперезано шморшками. Левиц. І. 357.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УРИВЦЕМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.