Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баламута, -ти 1), м. = баламут 1. Шейк. 2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.
Виявлювати, -люю, -єш, гл. = виявляти. Радощів своїх нікому не виявлює. Г. Барв. 454. Пишучи у Київ у такім гарячім тоні, я виявлював себе аж надто виразно. К. XII. 11.
Гайта! меж. При управленіи лошадью: направо. Желех.
Доїхати Cм. Доїжджати.
Дрозд, -да́, м. пт. Дроздъ, Turdus vulgaris.
Ковмо, -ма, с. Вязка конопли или льна.
Обійми, -мів, с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину. МВ. ІІ. 178.
Поїзжати, -жаю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев'ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Грин. III. 591. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає. Чуб. III. 239.  
Скотисто нар. Покато.
Спустошувати, -шую, -єш, сов. в. спусто́шити, -шу, -шиш, гл. Опустошать, опустошить. Чуб. III. 157. Край був спустошений. К. Хм. 96. Замок геть спустошили. Драг. 80. Ой зеленая дубруівонько, та нащо ж тебе рано спустошено, що траву на сіно покошено? Грин. III. 84.