Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Мочи́вий, -а, -е. = мочливий. Мочиве літо.
Ніб, ніби, нар. Будто, точно, словно; молъ; такъ сказать. Ніби русавки Клечаними святками вигукують. Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. Отсе ж він ніби його син, та був, бачте, у школі.
Обплутати Cм. обплутувати.
Ортограхвія, -вії, ж. Орфографія, правописаніе.
Підпікатися, -каюся, -єшся, сов. в. підпекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Подпекаться, подпечься, поджариваться, поджариться.
Поконати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Бодай наші вороги покопали до ноги.
2) Побѣдить. Покопали козацьку волю.
Попротив нар. = проти. Ще, каже, попротив себе не вишукав.
Ручатися, -ча́юся, -єшся, гл. = ручитися.
Ситчати, -чаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть.