Боняк, -ка, м. Раст. Tagetes patula.
Буріти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. Погляну я у віконце, калина буріє.
Земизеленя, -ні, ж. Раст. Chelidonium majus.
Коловатиця, -ці, ж.
1) = коловатень.
2) Вертячка, веретенница (овечья болѣзнь).
Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Люде — собаки, — чого не набрешуть. да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити.
Поболіти, -лію, -єш, гл. Перенести болѣзнь. Дай, Боже, в добрім здоров'ї поболіти. (Кажуть тому, хто удає з себе хворого).
Просвіщати, -ща́ю, -єш, гл. = просвічати.
Скликанець, -нця, м. Призывной колоколъ, небольшой колоколъ на колокольнѣ. Ум. скликанчик. Ось уже до божого дому скликанчик кличе. Перше бовкне у скликанчик, а далі в другий, потім у підстарший та в старший та й во всі разом.
Тупкувати, -ку́ю, -єш, гл. Хлопотать, ухаживать. Я тупкую коло його, а він мені й спасибі не скаже.
Шпувати, -шпую, -єш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що.
