Бавка Ii, -ки, ж. Сухая ложбина Русло высохшей рѣки. Cм. балка.
Дзюбане́ць, -нця, м. см. Дзюб II.
Зася́яти, -ся́ю, -єш, гл. = засяти. Засяяли шаблі, як сонце з хмари.
Зви́шки нар. Высотой.
Йойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] йойкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже!
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Нагу́лювати, -люю, -єш, гл. — скоти́ну. Пасть на хорошемъ подножномъ корму для откармливанія.
Ненавидний, -а, -е. Ненавистный. Ненавиден той нам, хто нас підвів на гріх.
Погонити, -ню, -ниш, гл. = поганяти. Ані стій, ані погони. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить.
Придибачка, -ки, ж. = придибашка. Трапилась придибачка.