Гниличчя, -чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ.
Ди́бці, -ців, ж. мн. ум. отъ диби.
Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. А вона тільки зуби зціпила. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. 4) Родъ пѣсни. Сопілка зуба затинала. Ум. зубик.
Ключа, -чи, ж. 1) Деревянный крюкъ. Cм. ключка 2. 2) Въ пѣснѣ о Свирговскомъ, очевидно, кѣмъ-то испорченной поправками, неправильно употреблено вм. ключ — стая птицъ: воронів ключа набігала. Cм.
Краяння, -ня, с.
1) Разрѣзываніе.
2) Кройка.
Макольо́ндра, -ри, ж. и макольо́ндрик, -ка, м. = макопійка.
На́кидом нар. Насильно, по принужденію. Робота накидом.
Протрусити, -шу́, -сиш, гл. Протрясти.
Токма 2 нар. 1) Тѣмъ болѣе. Підіть, а ще токма такому любому товаришу послужити. 2) — не. Ужъ не.... Більше ти на мене токма за се не будеш гніватися. 3) міня́тися токма. Мѣняться вещь на вещь безъ придачи. Та хоч би ж мінялося токма, а то безпремінно потребує з тебе й додачі.
Чабачина, -ни, м. = чабак. Ум. чабачинка.