Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Біга як дзиґа. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Запоро́жецький, -а, -е. = запорожський. Се все були запорожецькі землі. Земля, мати, земля, мати, запорожецькая.
Луплі́ння, -ня, с. Сдираніе, обдираніе (кожи, скорлупы, коры, шелухи и пр.).
Назна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Знать многихъ. Чи то ж усіх назнаться?
Переседіти, -джу, -диш, гл. = пересидіти. Седів, седів чоловік на дубі і таки переседів вовка.
Поморщина, -ни, ж. = і. помір = і. помірок. Се буде поморщина: се смерть голосила. Так одного году було, так що дітей передушив оттой діхтерик.
Почустрити, -рю, -риш, гл. Побить, поколотить. Як почустриш єю (тройчаткою) невгомонну шляхту років з двадцять, то де той глузд у їх подінеться.
Смоктонути, -ну, -неш, гл. Потянуть. Випив і калганівки, не забув смоктонути і перчикової.
Училяпитися, -плюся, -пишся, гл. Взяться настойчиво; зарядить. Ото, вчиляпився до шег роботи — нема йому й перестання. Добре учеляпився дощ, нема йому перестання.
Шкатильгати, -га́ю, -єш, гл. Прихрамывать.