Докі́рний, -а, -е. = докірливий.
Зако́пувати, -пую, -єш, сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Нехай в'яне, поки закопають. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати.
М'я́со и мня́со, -са, с. Мясо. Не буде з тої кози м'яса. Коза наша й мнясо наше. Ум. м'ясце, мнясце́.
Набіли́ти, -лю́, -лиш, гл. Набѣлить.
Прозріння, -ня, с. Зрѣніе.
Рубаний, -а, -е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала.
Улазитися, -жуся, -зишся, гл. Влѣзать, помѣщаться. Голова від Бога, а литка скарбова: бин скільки влазиться. В шкіру не влазишся.
Цвітистий, -а, -е. Съ роскошными цвѣтами. Цвітисте зілля.
Чечітка, -ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка.
Чумачина, -ни, м.
1) = чумак. Гарний хлопець чумачина.
2) ж. соб. Чумаки. Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? — Тим я тебе, моя дочко, рано не збудила, — попереду твій миленький, — щоб ти не тужила.