Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Замерза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. заме́рзти, -зну, -неш, гл. Замерзать, замерзнуть. А виглядай мене, сестро, як будуть о Петрі сині озера замерзати. Мет. 435. Болото сю зіму не замерзала. Хата, 169. Так замерзло, що хоч тури гони. Ном. № 645.
Зами́нка, -ки, ж. 1) Мука или отруби, разведенные съ водой для корма домашнихъ животныхъ. Вх. Зн. 19. Желех. 2) = замняток. Вх. Зн. 19.
Згада́ти, -ся. Cм. згадувати, -ся.
Ліва́к, -ка, м. Лѣвша (о мужчинѣ). Вх. Зн. 33.
Нарони́ти, -ню́, -ниш, гл. Уронить много. Та летіла зозулечка через сад, наронила пір'вчка повен сад. Kolb. І. 292.
Паламарський, -а, -е. Пономарскій.
Пейсатий, -а, -е. Имѣющій пейсы, съ большими пейсами.
Повиковувати, -вую, -єш, гл. Выковать (во множ.).
Поквоктати, -кчу́, -чеш, гл. Поклохтать (о насѣдкѣ); поквакать глухо (о лягушкѣ).
Пообморочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и обморочити, но во множествѣ.