Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурмоситися, -шуся, -сишся, гл. Дуться, показывать недовольство. Желех.
Заста́вник, -ка, м. Закладчикъ, залогодатель.
Наточувати, -чую, -єш, сов. в. наточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила. Рудч. Ск. II. 151. 2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).
Персть, -ти, ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Ном. № 9742. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали. АД. І. 249.
Повія, -вії, ж. = повійниця. Мир. ХРВ. 313. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324.
Поперекидати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекидати, перекинути, но во множествѣ. Поперекидала вози... в воду. Рудч. Ск. І. 33.
Похнюпити, -плю, -пиш, гл. Опустить (голову), повѣсить (носъ). Позад всіх ішов молодий, похнюпивши ніс. Стор. МПр. 55.
Пошандибити, -бить, гл. безл. Посчастливиться, повезти. Переясл. у.
Роспоряджатися, -джаюся, -єшся, сов. в. роспоряди́тися, -джуся, -дишся, гл. = роспорядити. Роспорядись, жінко, щоби ти зобрала хліб. Рудч. Ск. І. 80.
Суягна вівця. Беременная Овца. Анан. У