Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Віштяк, -ка, м. Прозваніе подольскаго крестьянина ближе къ Каменцу за то, что, погоняя лошадей, кричать: віштя!
Да́ча, -чі, ж. = Данина. «Годі тобі, пане куме, листи королевські держати, дай мені хоч прочитати!» — «Нащо тобі, пане куме, їх знати? ми дачі не даєм, в військо польське не йдем.
Жертовник, -ка, ж. Жертвенникъ (въ алтарѣ).
Заска́ба, -би, ж. Заноза.
Звелі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Велѣть, приказать. Звеліла мені мати ячменю жати.
Ключарь, -ря́, м. Ключникъ, ключарь. Не було нікого коло неї, тільки старіш недужий ключарь панський сидів у хаті.
Правдивий, -а, -е. 1) Правдивый, справедливый. Смирітеся перед правдивим словом. Козак — душа правдивая, сорочки не має. Судом правдивим осудити.
2) Настоящій, истинный, дѣйствительный. Правдиві волоські гарбузи. Нарід катував (економ), — правдивіш кат був. Слухай, що мертві уста без сили до серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати.
Тівко нар. = тілько. Ківко звіздоньків, тівко копоньків.
Феса, -си, ж. Феска. На голові.... турецька феса.