Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хуторець

Хуторець, -рця, м. Ум. отъ хутір.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТОРЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТОРЕЦЬ"
Від'Їзджати, -жаю, -єш, гл. = від'їздити. Ой куди ти їдеш, куди від'їжджаєш, ти, козаченьку Марку? Мет. Покидає, від'їжджає в Китай городочок. Мет.
Волокнуватий, -а, -е. Волокнистый.
Ізп.. = ісп... Cм. сп.
Парубченя, -ня́ти, с. = парубча.
Пруні, пруньки́, мн. = тернослив. Шух. І. 109. Желех.
Решіточка, -ки, ж. Ум. отъ решітка.
Роздродитися, -джу́ся, -дишся, гл. Разсвирѣпѣть. К дияволу кармазинів!... загукала громада, роздродившись як бугаї. К. ЧР. 68.
Саморучний, -а, -е. Самодѣльный. Рушники саморучні. Екатер. у. (Залюб.).
Сисун, -на, м. Сосунъ. Ум. сисунець.
Стіжечок, -чка, м. Ум. отъ стіг.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХУТОРЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.