Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хутрина

Хутрина, -ни, ж. Въ стѣнкѣ деревянной постройки: каждое бревно, упирающееся въ косяки дверей или оконъ. Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТРИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУТРИНА"
Брамний, -а, -е. 1) Относящійся къ воротамъ. 2) какъ сущ. Привратникъ. Желех.
Гать, -ті, ж. = гата, гатка. Шух. І. 6, 180.
Дожартува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Дошутиться. От ви й дожартувалися з своєю унією. Хата. 154.
Місце́во нар. Мѣстно.
Огребти, -ся. Cм. огрібати, -ся.
Орандарство, -ва, с. = орендарство.
Охоложувати, -жую, -єш, гл. = охолоджувати.
Підтичка, -ки, ж. 1) = підтічка. Kolb. І. 37. 2) Шерстяной кушакъ краснаго цвѣта съ кистями на концахъ, нашивается на запаску сверхъ сборокъ послѣдней и обвязывается вокругъ таліи. Вас. 170.
Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Розвештатися, -таюся, -єшся, гл. Постоянно шляться, бродить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХУТРИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.