Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Безугавно, нар. Безостановочно, безъ отдыха. Тут безугавно день і ніч вода біжить.
Бондарченя, -няти, с. Ребенокъ бочара. Ум. бондарченятко, бондарчатко.
Добува́ння, -ня, с. 1) Добываніе, пріобрѣтеніе. Піти на добування. 2) Доживаніе, дожитіе до срока.
За́мужжя, -жя, с. = заміжжя.
Оконце, -ця, с. = віконце.
Перелазок, -зка, м. Ум. отъ перелаз.
Потрапляти, -ля́ю, -єш, сов. в. потрапити, -плю, -пиш, гл.
1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Його в ступі не потрапиш. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте.
2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ.
Притаманно нар. Какъ слѣдуетъ, настоящимъ образомъ. Не дала себе притаманно роспитати.
Стоголовий, -а, -е. Стоглавый. От меч тобі на гидру стоголову.
