Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блуква, -ви, ж. Мѣсто для пастьбы, выгонъ. Мнж. 176.
Живу́чий, -а, -е. Живучій. Невгамовані, живучі діти Ізраіля і в воді не тонуть, і в огні не горять. Левиц. І. 92.
Загро́нитися, -нюся, -нишся, гл. Покрыться гроздьями, кистями.
Запіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. запекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Запекаться, запечься. Запеклися уста кров'ю — не промовлю. Мет. 129. Запеклося моє серце. Чуб. V. 958.
Ле́жанка, -ки, ж. 1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное. 2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32. 3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Нищитися, -щуся, -щишся, гл. Разоряться, уничтожаться.
Нічо мѣст. = нічого. Галиц.
Цвенькати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цвенькнути, -кну, -неш, гл. Говорить, сказать на чужомъ языкѣ, въ которомъ слышатся звуки ц, дз, — о полякахъ, бѣлоруссахъ. К. ДЗ. 34. Лях цвенькати уже не буде. Котл. Ен. IV. 10. По лядські цвенькала. Св. Л. 54. Кортить литвинка, коли не цвенькне. Ном. № 5012.
Церківник, -ка, м. Звонарь и пономарь вмѣстѣ. Угор.