Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Забо́втатися, -таюся, -єшся, гл. Замочиться, запачкаться жидкой грязью.
Зажи́н, -ну, м. Начало жатвы, — родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ.
Зжа́ти, -ся. Cм. зжинати, -ся.
Ме́жка, -ки, ж. Ум. отъ межа.
Накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Покрасоваться вдоволь. Старша дочка... іще не охмається й заміж: я, каже, татусю, погуляю в тебе, надівуюсь і накрасуюсь. Г. Барв. 9. 2) Зацвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Вже жито накрасувалося. 3) Cм. напрасовуватися.
Позморожувати, -жую, -єш, гл. Заморозить (многихъ). Ця зіма багато людей позморожувала.
Позрізувати, -зую, -єш, гл. Срѣзать (во множествѣ). Баба маківки позрізувала. Грин. II. 86.
Посел, -сла, м. 1) Посолъ. ЗОЮР. І. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068. 2)перепієць 2. Валк. у. Ум. послонько. Чуб. V. 275.
Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Сполоханий, -а, -е. Испуганный, встревоженный. Деякі хлопці вискакують з вікон, як сполохані кури з сідала. Левиц. І. 41.