Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бігучка, -ки, ж. = бігавка.
Галаюватий, -а, -е. = галайкуватий. Желех.
Дої́дливий, -а, -е. Докучливый, надоѣдливый. Слухати доїдливих річей. Мир. Пов. II. 53.
Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жорна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жорен: ла́би — ножки (4) поддерживающія колоду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідник — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кросна; сквозь отверстіе перекладины проходить погонач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ корито. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное веретено, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прого́рниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ горло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жолобом. Шух. I. 261, 264. Cм. еще млин ручний. Ум. Жоренця.  
Заво́рсити, -ршу, -сиш, гл. Нахмурить. заворсений. Нахмуренный. Вх. Зн. 18.
Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. І. 111.
Первітка, -ки, ж. 1) = первістка. 2) Первая возлюбленная. Була і в мене дівка первітка, щиро її кохав, та не довелося подружиться; тепер вона заміжжю. Лубен. у.
Проповідник, -ка, м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27.
Токотати, -чу́, -чеш, гл. Тикать; быстро стучать. А серце так і токоче.... чує, чує лихо. Мир. Пов. І. 167.
Щикавиця, -ці, ж. Родъ растенія. Желех.