Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брекекекати, -каю, -єш, гл. Квакать (о лягушкахъ). Харьк. у. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Висок, -ска, м. 1) Високъ, Сивизна на висках. Ном. № 8709. 2) Отвѣсъ (у каменьщиковъ). Сумск. у. Ум. височок. МВ. (О. 1862. І. 92).
Не-до-чмиги, нар. = не-до-шмиги. Усе не-до-чмиги, куди не глянь. Полт.
Покотигорошок, -шка, м. = котигорошок.
Поснути, -снемо́, -нете́, гл. Заснуть (о многихъ). Діти поснули. Г. Барв. 225. Прийшла північ, всі поснули. Рудч. Ск.
Прилабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Подольститься, подойти. Прилабузнивсь до Киприди. Котл. Ен. V. 18.
Схильчивий, -а, -е. Покладливий, сговорчивый. Пилипиха була мати своїй дочці не податлива, не схильчива. МВ. ІІ. 84.
Тварь, -рі, ж. 1) Тварь, твореніе, животное. Шия у вовка суцільна, а не так, як у прочої тварі. Драг. 5. 2) Лицо. Червона гарасівка тобі до тварі. Шейк. Ум. тварючка.
Тупати, -паю, -єш, гл. 1) Топать. 2) Ходить, стуча ногами, ходить не переставая, топтаться. Дідусь у господі тупав. Г. Барв. 196. 3) Ухаживать, заботиться, хозяйничать. Шейк. Як є коло чого тупать, то є що й хрупать. Чуб. І. 230.
Швендяти Cм. швендати.