Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? Ой чи журиться отець-мати по мені? Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Не журіться життям вашим.
Ми́канка, -ки, ж. Худшій сортъ пряжи.
Отримати Cм. отримувати.
Постуденіти, -ніє, гл. безл. Похолодѣть. Постуденіло на дворі.
Проволочити, -чу́, -чиш, гл. = проволокти.
Сіло, -ла, с. Петля, силокъ. Попав в сіло. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ум. сільце́.
Смалький, -а́, -е́ Жгучій, рѣзкій (о вѣтрѣ, морозѣ). Коли воно перекоїться в лихої години! Одколи ранок діється, а воно такий смалький, палький вітрюга, — силу в велику дійшов додому.
Тернити, -ню, -ниш, гл. Огораживать терномъ, обкладывать верхъ плетня терномъ. Вставай, челядонько, город городити, терняньком тернити.
Туренка, -ки, ж. Ум. отъ турня.
Цуреля, -лі, ж. = суреля.
