Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чиненник

Чиненник, -ка, м. Столбовая дорога. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИНЕННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИНЕННИК"
Багрити, -рю, -риш, гл. 1) Окрашивать въ багровый цвѣтъ. 2) Дѣлать косяки въ колесахъ. Угор.
Відпорювати, -рюю, -єш, сов. в. відпороти, -рю, -реш, гл. Отпарывать, отпороть.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Засіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. засі́кти, -чу́, -че́ш, гл. Засѣкать, ранить (о ногѣ лошади). Кінь засіка ногу.
Наби́ти, -ся. Cм. набивати, -ся.
Обворити, -рю, -риш, гл. Огородить вор'ям. Cм. вор'я.
Повипинатися, -наємося, -єтеся, гл. Выпятиться (о многихъ).
Позагадувати, -дую, -єш, гл. 1) Загадать (во множествѣ). 2) Приказать (многимъ).
Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.
Ткачук, -ка, м. 1) Подмастерій ткача. 2) Сынъ ткача.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧИНЕННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.