Грома́дка, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Гукну́ти, -кну́, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ гл. гукати. Як стукне, так і гукне. Гукнув: здоров, дядьку! Загомонять самопали, гукнуть гаківниці.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини.
Латиш, -ша, м. Большая заплата? Латка на латці, — та й латиш.
Патламити, -млю́, -миш, гл. Приводить въ безпорядокъ.
Пообпоганювати, -нюю, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Розмаїти, -маю́, -ї́ш, гл. Разнообразить. А ви вже бо жирно хочете, — щоб чотирі сорочки та й розмаїть, щоб неоднакові були. — Як це, діду розмаїть? — Так, щоб одна на одну не схожа була шитвом.
Торохнеча, -чі, ж. Стукъ, грохоть, шумъ. Ну, та й не торохнеча у вас у городі, аж у голові гуде.
Шпіклір, -ра, м. = шпихлір.
Штрикати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Колоть, пырять, тыкать. Штрика в усі.
2) Прыгать. Почерез ті колоди він штрикав.