Валахан, -на, м. Скопецъ.
Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Зусім нар. Совсѣмъ. Нехай, нехай, — та й зусім занехай.
Ковбур, -ра, м.
1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода.
2) = ковбаня.
Ліни́вий, -а, -е. Лѣнивый. Лінивий двічи ходить, скупий двічи платить. — овес. Не скоро созрѣвающій овесъ. — пироги. Сырники. Ум. ліниве́нький.
Лю́то нар. Свирѣпо, жестоко, люто, звѣрски. Люто помордовано! — О злая доле! за що ти мене так люто караєш?
Поринути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. Спершу я сміявсь, а потім поринули сльози.
Тогобочанка, -ки, ж. Жительница другого берега, живущая по ту сторону рѣки. Ум. тогобочаночка.
Чережний, -а, -е. Очередной.
Шелепнути, -пну, -неш, гл. Упасть съ шумомъ. Він так і шелепнув у саму середину.