Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

шептун

Шептун, -на, м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕПТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ШЕПТУН"
Безумірний, -а, -е. Чрезмѣряый. Мнж. 176.
Біг, -гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.
Бохало, -ла и пр = бухало и пр.
Жари́на, -ни, ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. ІІ. 197. Ум. жари́нка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139.
Коркобець, -бця́, м. Радуга. Вх. Зн. 28.
Ма́ритися, -риться, гл. безл. Грезиться, представляться, сниться.
Понос, -су, м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо. Черниг. г.
Стебелечко, -ка, с. Ум. отъ стебло.
Уклеїти, -ся. Cм. уклеювати, -ся.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ШЕПТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.