Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випадок, -дку, м. Случай. пішло на випадок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. ви́падком випасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. ви́падком. Случайно.
Воратися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Зале́глість, -лости, ж. Недоплата, недоборъ, недоимка.
Многобо́жжя, -жя, с. Многобожіе. К. Іов.
Нишкавка, -ки, ж. Проныра, пролаза.
Повівати, -ва́ю, -єш, гл. Повѣвать, вѣять. Буде вітер повівати, буде наше дитя колисати. Чуб. V. 339.
Рождати, -даю, -єш, гл. = рожати.
Сколупати, -па́ю, -єш, гл. Исковырять. КС. 1883. II. 389.
Срібний, -а, -е. Серебряный. Золотії бильця, срібні колокільця. Макс. Вловлять рибку — золота головка, а срібний хвостик. Мнж. 33.
Титульний, -а, -е. Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк.