Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зазира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зазирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Заглядывать, заглянуть. Бодай умірати і в свій горщок зазирати. Ном. № 9616. Срібнорогий в воду зазирає. К. Досв. 67. 2) = зазіхати. Хоч би мені дали моргів два, бо де ж мені на більше зазирати. Могил. у.
Крадюка, -ки, м. = крадій. Мир. у. Слов. Д. Эварн.
Лузане́ць, -нця, м. Ум. отъ лузан.
Надзвича́йно нар. Необычайно, чрезвычайно.
Остріжка, -ки, ж. Раст. Delphinium Ajacts. Вх. Пч. І. 10.
Позагладжувати, -джую, -єш, гл. 1) Загладить (во множествѣ). 2) Уничтожить (во множествѣ). Йому карі очі позаглажувані. АД. І. 81.
Покласти, -ся. Cм. покладати, -ся.
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Спилити, -лю, -лиш, гл. Поднять пыль. Їду я, — це як подме вітер, так і спилив киптюгу поперед мене. Новомоск. у.
Спрошувати, -шую, -єш, сов. в. спроси́ти, -шу, -сиш, гл. Сзывать, созвать, приглашать, пригласить (многихъ). Лико спрощує гості на весілля. Федьк.