Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Гальмування, -ня, с. Дѣйствіе тормозящаго, торможеніе, останавливаніе.
Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Довгота́, -ти́, ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота.
Надгина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. наді(о)гну́ти, -гну́, -неш, гл. Пригинать, пригнуть немного.
Перелет, -ту, м. Раст. а) Anthyllis Vulnenaria L.
2) Oenothera biennis L.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Солодун, -на, м. = солодій.
Улізливий, -а, -е. Назойливый, надоѣдливый.
Чірхатися, -хаюся, -єшся, гл. = чухатися.