Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Го́пи мн. Употребляется въ выраженіи: вда́рити в го́пи — танцовать. Поставимо в копи та вдаримо в гопи.
Дорі́кливий, -а, -е. Укоризненный.
Катержний, -а, -е. = каторжний. Уже вона мені отут сидить в печінках, ся річка катержна.
Квит, -ту, м.
1) Разсчетъ, полученіе рабочими денегъ.
2) Квитанція, расписка въ полученія.
3) Расписка, дающая право на полученіе чего-либо. Надів... рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Бо то ж, бач, пани давали нам дрова з свого лісу.
4) Запись, реестръ. Записати її в листи, щоб її були такі й сестри; записати її в квити, щоб були такі її й діти.
Колобок, -бка, м. Лепешка круглой формы. Баба... витопила в печі, замісила яйцями борошно... спекла колобок.
Необорний, -а, -е. Неодолимый, непреодолимый.
Позгублювати, -люю, -єш, гл. Растерять.
Приліс, -су, м. Опушка лѣса? За лісом, за прилісом золоте теля реве. Cм. проліс.
Склярка, -ки, ж. Жена стекольщика.
