Гойдати, -даю, -єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Сонце гріє, вітер віє.... на калині одиноке гніздечко гойдає. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи.
Замчи́сько, -ка, с. = замчище.
Звіно́к, -нка́, м. 1) — ри́би. Поперекъ отрѣзанный кусокъ рыбы. Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. 2) Раст. Rhinauthus crista galli. Cм. звонець.
Зітха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зітхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Вздыхать, вздохнуть. Зітхнув тяжко я до Бога. 2) — духа. Испустить духъ. Се промовивши, зітхнув духа.
Кліть, -ті, ж. 1) Клѣтка. Та неволять нас у клітях, як тих бідних птахів. 2) = комора. Узяла сестру попід силу та веде в кліть.
Розметикувати, -ку́ю, -єш, гл. Поразмыслить.
Солотрук, -ка, м. Камень для толченія соли или перцу.
Тесачок, -чка́, м. Ум. отъ тесак.
Хмурний, -а, -е. 1) Пасмурный. Хмурний день сьогодні.
2) Мрачный, угрюмый, грустный. Чого ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? Чого хмурні очка смутні? Хмурний віл чогось уже днів зо три ходе. Ум. хмурне́нький, хмурне́сенький.
Цундрій, -рія, м. Оборвышъ, крайній бѣднякъ.
