Бенкетувати, бенькетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Пировать, гулять. Де наші панують? Де панують, бенкетують? Оттак Еней жив у Дідони.... пустився все бенкетувать.
Викурювати, -рюю, -єш, сов. в. викурити, -рю, -риш, гл.
1) Выкуривать, выкурить.
2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш.
Віддуба́сити, -шу, -сиш, гл. Отколотить, отдуть.
Затяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. затягти́, -гну́, -неш, гл. 1) Затягивать, затянуть. Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить. Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи. Бери воли та затягай вози. 2) Затаскивать, затащить. Під білою березою козаченька вбито, ой убито, вбито, затягнено в жито. 3) Затягивать, затянуть, завлекать, завлечь; приглашать, пригласить. Суд не затяга, та суд і не одпуска. Дівка Санджаківна на встрічу вихожає, Алкана-пашу в город Козлов зо всім військом затягає. — на хліб. Приглашать на угощеніе. Буду панів і козаків на хліб, на сіль затягати. 4) Вербовать, навербовать. затягли́ затя́г. Навербовали отрядъ, шайку. 5) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, получить. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою. За жінкою яку худобу затяг! Затяг таки, заробив грошей.
Надво́рі нар. Внѣ дома, подъ открытымъ небомъ, на дворѣ. Хиба тільки світу, що у вікні? Єсть іще й на дворі. Мати твоя та брати твої стоять на дворі.
Наму́ляти, -ляю, -єш, гл. = намулити.
Повитолочувати, -чую, -єш, гл. Вытоптать (растенія, во множествѣ). Таке мені горе: чиїсь коні повитолочували і ячмінь, і пшеницю.
Розжинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. розжатися, -зіжнуся, -нешся, гл. Начинать, начать усердно жать. Ой жніте, женці, розжинайтеся, а назад себе не оглядайтеся.
Рубок, -бка, м.
1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку.
2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Увила головку в рубок тонесенький. Ум. рубо́чок, рубонько. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати.
Теліпайло, -ла, с.
1) Висящій, качающійся предметъ.
2) Безполезный, лишній человѣкъ.
