Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

галушник

Галушник, -ка, м. Большой любитель галушекъ. Черниг.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 268.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛУШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЛУШНИК"
Де́шево нар. Дешево. Ум. Дешеве́нько.
Мости́на, -ни, ж. 1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. Чуб. V. 729. 2) Полъ. Гал.
На́кри́вка, -ки, ж. Покрышка.
Налуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. Конст. у. 2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Невинно нар. Невинно.
Підмощувати, -щую, -єш, сов. в. підмости́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Подмащивать, подмостить. І підмощувала, і сама доставала, так яблунька все вгору. Рудч. Ск. II. 52. 2) Подкладывать, подложить.
Побочина, -ни, ж. Боковая стѣна. Вх. Зн. 50.
Поговірка, -ки, ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. І. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337.  
Предковіковий, -а, -е. = предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чари предковікових пам'яток святині К. ХП. 97.
Розцілуватися, -луюся, -єшся, гл. Расцѣловаться. Розцілувався, як жид на шабаші. Ном. № 11586.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЛУШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.