Бзиновий, -а, -е. = бузиновий.
Заставни́й, -а́, -е́ Положенный, отданный подъ залогъ, заложенный, закладной.
Зрушити, -шу, -шиш, гл.
1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця.
2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили.
3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили.
Лантух, -ха, м.
1) Большое рядно, употребляющееся для ссыпки въ него хлѣбныхъ зеренъ.
2) Большой мѣшокъ. Де можна лантух, там торби не треба. Ум. лантушок. Ув. лантушище.
Невіста, -ти, ж. Женщина. А которий козаченько буде з вас у місті: поклоніться моїй жінці, нещасній невісті. Леся, да й сама Череваниха насилу змогли дивитись без сліз на нещасливу невісту.
Обаполок, -лка, м.
1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна.
2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города.
Позволитися, -люся, -лишся, гл. Испросить, получить позволеніе. Хлопці молодії, може погуляти которому хочеться, до дівчат кортить, — нехай же піде котрий без відома, що не позволиться у Палія, то вже й не вернеться.
Складати, -да́ю, -єш, сов. в. скласти, складу, -деш, гл. 1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. Так я свій крам у коробочку склав. Ганна сиділа, склавши руки. 2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). З) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. 4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. 5) Ариѳм. Слагать. — рахубу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. 6) — хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав.
Спосеред нар. Изъ среды, изъ средины. Яка ото людина гарна зникла німуючи спосеред миру божого. Озвавсь до нас іспосеред чужини знакомий голос.
Тискавка, -ки, ж. = лускач.