Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Гри́веник, -ка, м. Гривенникъ, монета въ 10 коп.
До́слід, -ду, м. Изслѣдованіе. Лінивий до історичнього досліду розум.
Другоря́дний, -а, -е. Второстепенный.
Замуркота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) Замурлыкать. 2) Забормотать. Той щось замуркотав, — чуть, лається ще.
Наблягу́зкати, -каю, -єш, гл. Наболтать пошлостей, вздору; наврать чепухи, напустословить.
Надолужа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. надолу́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Наверстывать, наверстать, возмѣщать, возмѣстить, пополнять, пополнить. Я те надолужу, як живий буду. Хоче своє надолужити: рано встав, дак тепер качається. 2) Насаливать, насолить кому; надоѣдать, надоѣсть. Уже як він мені надолужив, то я рад би його у ложці води утопити. А тут ще і Грицько надолужає: що-дня іде подушне правити. Цей год щось не надолужають подушним, — може царь простив. 2) Употреблять много, часто. Він по нашому все надолужа. Він горілку дуже надолужа.
Обхід, -ходу, м. Обхожденіе, обращеніе, движеніе вокругъ.
Поприходити, -димо, -дите, гл. Прійти (о многихъ). Всі поприходили до його. У неділю поприходять з служби.
Розшумуватися, -муюся, -єшся, гл. Начать сильно пѣнить.