Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гирмотати, -мочу, -тиш, гл. Стучать, гремѣть, грохотать. Вх. Лем. 403.
Дирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. Сим. 215. 2) О коростелѣ: кричать. Вх. Пч. II. 10.
Завози́ти 2, -жу́, -виш, гл. Затаскать, загрязнить.
Запанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.
Ли́мзати, -гаю, -єш, гл. = лемзати. Полимзав він трошки з мисочки, та й знов ліг, сказано — недужий. Кіевск. у.
Мерша́виця, -ці, ж. Мертвоядъ, Silpha. Желех. Вх. Зн. 35.
Насторошити Cм. насторошувати.
Обруб, -ба, м. 1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі. 2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду, на которой лежать жернова. Черниг. у.
Охвіра, -ри, ж. Жертва. Яка віра, така й охвіра. Ном. № 4.
Повипростувати, -тую, -єш, гл. Выпрямить (во множествѣ). Посідали на траві і ноги повипростували. Черниг. у.