Вигукнути Cм. вигукувати.
Діткну́тись, -ну́ся, -нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, — не смію діткнутися ручки білої.
Жовті́шати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться болѣе желтымъ. Жовтішає листя на дереві.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Нюх, -ху, м.
1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха.
2) Понюшка табаку.
Одоробло, -ла, с. 1) Громадина, большой, громоздкой предметъ. 2) Высокій неповоротливый человѣкъ. Мамо! — говорила Зося, де ви взяли таке одоробло, а не наймичку? Употребляется какъ бранное слово подобно русскому: чучело.
Пересвяткувати, -ку́ю, -єш, гл. Провести праздники. Усі святки пересвяткували.
Питки II, -ток, ж. мн. Выпивка, пьянство. Ти все в пишках та все в гульках, а об смерти нема думки.
Понадвисати, -са́ю, -єш, гл. = понависати 1. Та вже ж тая стежечка терном заросла... червоною та калиною понадвисала.
Пробрязчати, -чу́, -чи́ш, гл. = пробрязкати.