Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину.
Глитання, -ня, с. Глотаніе.
Корячок, -чка, м. Ум. отъ коряк.
Лома́ка, -ки, ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Великий як ломака, а дурний як собака. Не києм — ломакою. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. Ум. ломачка. Ув. ломацюга, ломачище.
Перекошлати, -лаю, -єш, гл. Всклокочить.
Пересунути, -ся. Cм. пересувати, -ся.
Поплюндрувати, -ру́ю, -єш, гл. Разорить, разграбить (во множествѣ).
Справування, -ня, с.
1) Отправленіе, исправленіе (должности).
2) Поведеніе.
Узбіччя, -чя, с. на узбіччі. Въ сторонѣ.
Чечик, -ка, м. пт. чечетъ. Бігла чечітка поперед ворітка; вийшов чечик, дав їй мечик, а вона й стала.