Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Граби́льно, -на, с. Ручка въ грабляхъ.
Кидик, -ка, м.
1) Маленькій человѣчекъ.
2) Замарашка.
Креснути 2 Cм. кресати.
Лакеювати, -юю, -єш, гл. Служить лакеемъ.
Майку́т, майкутник, -ка, м. Лѣвша.
Пізнитися, -ню́ся, -нишся, гл. Запаздывать, опаздывать. Не люблю пізнитись. Пізниться з своїм господарством усяка вдова.
Позаколювати, -люю, -єш, гл. Заколоть (многихъ).
Постерігати, -га́ю, -єш, сов. в. постерегти, -режу, -же́ш, гл.
1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. Постеріг лопатки в горосі. Постеріг старий, що він тяжко согрішив.
2) Прослѣживать, прослѣдить. Я й стала постерегати: як він із хати, то й я до неї. Де то він ходить, ніколи з нами не буває в компанії, — треба його постерегти.
Умовкати, -каю, -єш, сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Навіки милий глас умовк. Умовк кобзарь сумуючи.