Бута, -ти, ж. Гордость, высокомѣріе, спесь. Бута хоче прута.
Дій! I меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати?
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Дрібен дощик зійде. Зійшов голос із небес 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. Піде на тік, щоб з очей зійти. Як же мені зійти з сього села? У чужу землю десь зійшли (запорожці). 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Зійди на могилу та не тужи дуже. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Зійде твоя пшениченька густо. 7) — на чий розум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. Зійшов на дитячий розум. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що.
Кур I, -ра, м.
1) Пѣтухъ. кури піють. Пѣтухи кричать. Ой рано, рано кури запіли, а ще ранійше пан Василько встав. О курях. Во время пѣнія пѣтуховъ. Опівночі застогнала, а о курях сконала.
2) кур-зілля, м. Раст.: a) Potentilla Tormentilla Schrank. б) Convallaria Polygonatum L.
Куфа, -фи, ж. Бочка. Горілка, меди, пива так за їми в куфах і їздять — хто стрінеться, усякого частують.
Ледащи́ця, -ці, об. Нерадивый, нерадивая, негодникъ, негодница, негодяй, негодяйка. Ходила б у білому, дак скажуть — чепуриться, ходила б у чорному, дак скажуть — ледащиця. Ум. ледащи́чка, ледащи́ченька. А Нечипорів батько та був собі великий ледащичка: спився і звівся ні на що. Аж він самий п'яниченька й великая ледащиченька.
Лю́тно нар. Морозно съ холоднымъ вѣтромъ. Лютно на дворі.
Примхуватий, -а, -е. Прихотливый, капризный.
Сумежно, суміжно, нар.
1) = суміж. Жили собі суміжно два брати.
2) Взаимно. Бились сумежно.
Уразливість, -вости, ж.
1) Чувствительность къ боли.
2) Обидчивость.