Булькотнеча, -чі, ж. Переливаніе съ шумомъ; бурчаніе. Булькотнеча у животі така піднялась.
Гейс-берта, — бертя! = гейса.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Надтіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. надтекти́, -течу́, -че́ш, гл. Утекать, утечь немного. Надтекло з. повної бочки трохи горілки.
Потіха, -хи, ж. Радость, утѣха. Ох, Боже ти мій єдиний, ти — моя потіха! Потіш мене нещасную, вибав з сього лиха. Вітцеві мати з тебе потіху. Ум. потішка. Потішечка.
Реваш, -ша, м. У гуц. древорубовь: счетъ срубленнаго дерева, проработанныхъ дней и пр., а у гуцульскихъ пастуховъ счетъ удоя, отмѣчаемыхъ зарубками на деревянномъ брускѣ, называемомъ колода и распадающемся вдоль на двѣ половины, при чемъ зарубки дѣлаются поперегъ бруска и проходятъ сразу черезъ обѣ половины его; одна изъ нихъ, также называемая реваш, отдается работнику или хозяину скота, а другая остается у ведущаго счетъ.
Розціпити Cм. розціпляти.
Сякання, -ня, с. Сморканіе.
Тюпання, -ня, с. Ходьба мелкими шажками.
Угодити Cм. угождати.