Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Забо́рсуватися, -суюся, -єшся, сов. в. забо́рсатися, -саюся, -єшся, гл. 1) Перепутываться, перепутаться. 2) Только сов. в. Заметаться, начать бросаться изъ стороны въ сторону. Аф. 3) Только сов. в.? Устать отъ суеты, отъ хлопотливой работы. За день такечки заборсається чоловік. Полт. г. Г. Слов. Д. Эварн. 4) Забо́рсатися з ви́платою. Не уплатить, остаться должникомъ. Желех.
За́чіска, -ки, ж. = кичка 1. Мет. 208.
Кладка, -ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. кладочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Непоміркований, -а, -е. 1) Неумѣренный. 2) Невоздержный; запальчивый.
Нехар, -ра и нехара, -ри, м. 1) Пачкунъ. Желех. 2) Волкъ; крупный звѣрь. Желех. Вх. Зн. 41.
Ніжно нар. Нѣжно. Ум. ніжненько.
Угибати, -баю, -єш, гл. Погибать; о лѣтахъ: уходить. Мої младі літа марні угибають. Вх. Лем. 476.
Угодно нар. Угодно, пріятно, удобно: хорошо. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. III. 42).
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Шпурити Cм. шпурляти.