Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бришкати, -каю, -єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Мир. Пов. II. 118. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Аѳ. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати. Федьк.
Доли́нонька, доли́ночка, -ки, ж. Ум. отъ доли́на.
Забунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Взбунтоваться. На Господа вони забунтували. К. Пс. з.
Запильнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Подстеречь, подмѣтить.
Зли́го́дній, -я, -є. Бѣдственный. Ой у нашій славній Україні бували колись престрашнії злигодні бездольні години. Макс. (1849). 53.
Ло́скіт, -коту, м. Щекотаніе, щекотка.
Острах, -ху, м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах молодих трясе. Мкр. Г. 53. Усю ніченьку ні на волос не заснули, — такий острах узяв. ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117.
Перерік, -ку, м. Пререканіе. не заходити з ним у пере́рік. Не входить съ нимъ въ споръ, пререканія. ЕЗ. V. 67.
Пороздзяплювати, -люємо, -єте, гл. Тоже, что и роздзяпити, но во множествѣ.
Циранка, -ки, ж. Порода утокъ. Ум. цираночка. Ой, на ставу, на ставочку піймав качур цираночку. Гол. II. 516.