Веслюга, -ги, м. Большого роста человѣкъ. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги.
Вибатькувати, -кую, -єш, гл. Выругать въ отца. Суча дочка, коли не вибатькую.
Зобіжати, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Хиба мене зобідила людина? Як же ти міг так зобідить чоловіка?
Каторжник, -ка, м. Каторжникъ.
Медни́й, -а́, -е́ Обильный медомъ; медоносный. Медний рік. Щоб ваша бджола все медна була.
Нахмурний, -а, -е. Пасмурный, сумрачный. І проясни чоло нахмурне.
Небагатий, -а, -е. Небогатый, бѣдный. на розум небагатий. Глупый. Ой, татарине, ой сідий же ти, бородатий, либонь же ти на розум небагатий: ще ти козака у руки не взяв, а вже за його й гроші пощитав.
Опасти Cм. опадати.
Попенько, -ка, м. Ум. отъ піп.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.