Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Зла́года, -ди, ж. 1) Согласіе, миръ. Буде злагода, буде, кедь Марька добра буде. Спасибі Богу, живемо в злагоді. 2) Устройство, приспособленіе. У нас уже така злагода, шо бодай би її! Ні виїхати в люди, ні виїхати за вороти.
Ма́точка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мати. Та немає тих крамарок, що продають ріднесеньких маточок. 2) Крестная мать. 3) Пестикъ (у цвѣтка). 4) Ум. отъ матка.
Наклада́ння, -ня, с. Накладываніе, возложеніе.
Очапатися, -паюся, -єшся, гл. Придти въ сознаніе. Поклали сторч головою в сніг, і через кільки часу я (п'яний) очапався.
Прислон, -ну, м.
1) Мѣсто, гдѣ лежитъ покойникъ въ домѣ.
2) Горный обрывъ.
Простоволосий, -а, -е. Съ непокрытой головой, съ распущенными волосами. Голе, босе й простоволосе — треба йти! Бенеря без спідниці, боса, в халатику, простоволоса.
Семянин, -на, об. Семьянинъ, членъ семьи (о мужчинахъ и женщинахъ). Нема одного сем'янина дома. Дак що ж, що ти не семянин, а все таки ти не чужа: ти моя землячка. Розріжеш яблучко і даси по скибці всім сем'янам: жінці й дітям.
Хаба, -би, ж. = хабета.
Цята, -ти, ж.
1) Крапинка, пятнышко, точка.
2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Ум. цятка, цяточка.