Граді́ль, -ля, м. Гредиль, часть плуга, въ которую укрѣпляется чересло.
Карафочка, -ки, ж. Ум. отъ карафа.
Княгиня, -ні, ж.
1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка.
2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля.
3) Родъ весенняго хоровода съ пѣснями. Ум. княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Жінка княгинька, а хата неметена. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка.
Пирожитися, -жуся, -жишся, гл.
1) О слоѣ чего-либо, напр. глины: вздуваться.
2) Важничать. Коли не пиріг, то й не пирожися.
Рухливий, -а, -е. Подвижной, проворный За молодих літ баба тямовита була і рухлива.
Сирівець, -вцю и -вця, м.
1) Хлѣбный квасъ. І кубками пили сливянку, мед, пиво, бражку, сирівець.
2) = сириця.
3) мн. сирівці. То-же, что и постоли, но изъ сыромятной кожи съ шерстью.
Трусник, -ка́, м. Заяцъ.
Частування, -ня, с. Потчиваніе, угощеніе. Яке частування, таке дякування.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. 2) Искусство. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Не штука наука, а штука розум. Бити не штука. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Ум. штучка, штучечка.
Шулий, -а, -е. О волѣ: съ рогами внизъ.