Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воляка, -ки, м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.
Гнояний, -а, -е. Навозный, унавоженный. Лебед. Мил. М. 105.
Забли́мати, -маю, -єш, гл. 1) Замерцать, тускло засвѣтить. 2) Заморгать. Заблимала очима.
Залячи́, -жу, -жеш, гл. = залягти.
Заца́ринський, -а, -е. Находящійся за цариною. У нас аж три ватаги: низянська, горянська й зацаринська. Луб. у.
Напа́м'ять, нар. Наизусть.
Нізіне и нізіне у стріть. Роды гуцульской вышивки. Шух. І. 157 — 159.
Півпарубок, -бка, м. Подростокъ, парнишка. Гайдамаки по-над яром з шляху повернули, наганяють півпарубка. Шевч. 176.
Рябина, -ни, ж. Рябина, Sorbus aucuparia. Чуб. V. 742.
Удача, -чі, ж. 1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. МВ. ІІ. 8. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. Ном. № 10539. удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має. Сим. 196. 2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба. Рудч. Ск. II. 173.