Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брязчати, -чу, -чиш, гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. ІІІ. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. Н. п. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.
Дерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = жва́кати.  
Кульчик, -ка, м. Сережка. Волынь.
Пісяти, -сяю, -єш, гл. Дѣтск. Мочиться.
Розвірняка, -ки, об. Разиня, ротозѣй. Я стою проворняка, а він где розвірняка, та мені дигильом у рот. Ном. № 6594.
Росколоти, -ся. Cм. росколювати, -ся.
Углець, -ця, м. Уголекъ? Прийшов чернець, положив яйця в углець — нехай киплять, поки прийду вп'ять. Ном. Заг. № 12,
Уланів, -нова, -ве Принадлежащій улану. Шейк.
Шкалювати, -люю, -єш, гл. 1) Поднимать на смѣхъ, поносить, ругать. Шкалював мене, шкалював. Черк. у. 2) ? Шо вже оббивають бляхою баню? Та ні, ше но тільки шкалюють. Брацл. у.