Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блюзнірство, -ва, с. Кощунство, богохульство. Левч. 61.
Вуянка, -ки, ж. = вуйна. Желех. Ум. и ласк. вуяня. (Галиц.).
Зазирни́й, -а́, -е́ Яркій (о цвѣтахъ). Кіевск. у.
Мертвечи́на, мертвещи́на, -ни, ж. Мертвечина.
Осетер, -тра, м. Осетръ. Рудч. Ск. II. 172. Браун. 31.
Повикнути, -ну, -неш, гл. Привыкнуть. Повикли ляхи нас дурити. КС. 1882. X. 26. Повикли вони вже так робити. Конст. у.
Прашувати, -шую, -єш, гл. Полоть, мотыжить. Я оце дуже втомилась, бо в таку спеку дуже погано прашувати: земля розсипається. Кіевск. у. Прашують кукурузу. Бессар.
Приклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. приклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Наклоняться, наклониться; поклониться. До білих ніжок приклоняється, дрібними сльозами умивається. Чуб. V. 700.
Устарати, -раю, -єш, гл. Постараться, достать, припасти. Сафат було і скорому устарає що треба. Федьк.
Хапко, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.