Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвік, -ку, м. Вѣчность. Употребл. въ формѣ: на безвік — на вѣчныя времена. Пішов десь на безвік.
Витурити Cм. витуряти.
Відтуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.
Городи́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Огораживаться.
Гучни́й, -а́, -е́. 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. ІІ. 31. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. І. 339. Гучне весілля справили.
Довба́ння, -ня, с. Долбленіе.
Маце́нький, -а, -е. = мацінький. Маценьке горнятко. Вх. Зн. 35.
Мі́на, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300.
Покірливо нар. Покорно, смиренно, со смиреніемъ. Сповідаюсь вам щиро та покірливо. К. ЦН. 220.
Сухий, -а, -е. 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Чуб. III. 426. Сухий, як перець. Ном. № 13138. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. Ном. № 446. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. Чуб. II. 48. 4) сухе по́ле. Не унавоженное поле. Шух. I. 170. 5) сухо́го дуба везти. Говорить напраслину. Ольгоп. у. 6. — четверг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Радом. у. Ум. сухенький, сухесенький. Сухенький, маленький москалик. МВ. ІІ. 52.