Білувати, -лую, -єш, гл. 1) Снимать кожу съ убитаго животнаго. Наймит козла.... білував. Зарізав чоловік ягня, тілко шо зібравсь білувати. 2) Бѣлить (стѣну). Ми ще хати не білували, тільки посіркували.
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Заві́са, -си, ж. 1) Завѣса, занавѣсъ. У церкві на-двоє роздерлась завіса. Над вікнами висіли з оксамиту та ще з чогось завіси. 2) Тесемки, которыми связывается опушка мѣховой шапки (у галицк. мѣщанъ). Шапка на завісах. 3) Дверная петля. 4) Родъ жерди для развѣшиванія бѣлья. 5) = завіс.
Закоси́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. закоси́читися, -чуся, -чишся, гл. Украшать, украсить, убирать, убрать себѣ голову или головной уборъ цвѣтами. То же, что и заквітча́тися. Закосичилася дівка. Иногда прилагается и къ другимъ украшеніямъ головы, могущимъ играть роль цвѣтовъ. Ой упала зоря з неба, та й розсипалася, а Марця ю позбірала, закосичилася. Значитъ также и вообще украшаться, украситься цвѣтами. Напр. гуцулы говорятъ, что весною полони́на закоси́читься, т. е. покроется цвѣтами.
Крюкання, -ня, с.
1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей.
2) Кваканье лягушекъ.
Куцохвостий, -а, -е. Съ короткимъ хвостомъ.
Польовик, -ка, м.
1) Житель полей, равнинъ.
2) Бѣсъ, живущій въ полѣ.
Прудитися, -джуся, -дишся, гл. Ловить у себя въ одеждѣ блохъ, вшей. Лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць.
Роздрочитися, -чуся, -чишся, гл. Разсвирѣпѣть, разъяриться. Роздрочились, мов бугаї.
Угрин, -на, м. Венгерець. Спіймав він угрина з картками.