Відстобу́рчити. Cм. Відстобу́рчувати.
Заздалегі́дний, -а, -е. Заблаговременный, предварительный. «Заздалегідне словце до другого типу «Досвіток».
Луп! меж.
1) Хлопъ! мигъ! А сова із дупла очицями луп-луп!
2) Хвать! цап! Цуп та луп! — сховав у кишеню.
Нахнюпити, -плю, -пиш, гл. Потупить. Вона ж нахнюпила у землю очі.
Підпилок, -лка, м. Напильникъ.
Плавиння, -ня, с. Деревья, которыя нанесетъ полая вода.
Пригвоздити, -джу́, -ди́ш, гл. Приткнуть, поставить. Нема де й так повернуться, — куди ти ще ослона пригвоздит.
Сенат, -ту, м. Сенатъ. Патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Повезуть у сенат до царя.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
Финкати, -каю, -єш, гл. = пстинькати.