Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Гарука, -ки, об. Сварливый человѣкъ.
Збрести́, -ду́, -де́ш, гл. Сбрести, уйти. Скотина збреде з дому.
Не-до-чмиги, нар. = не-до-шмиги. Усе не-до-чмиги, куди не глянь.
Почасточка, -ки, ж. = почастунок. Матінко, повная роже, прошу тебе на почасточку, на цюю чарочку.
Примішувати, -шую, -єш, сов. в. приміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Примѣшивать, примѣшать.
Простудити, -джу́, -диш, гл.
1) Охладить, охолодить.
2) Простудить.
Суддя, -ді, м. Судья.
Топтанина, -ни, ж. Хожденіе взадъ и впередъ, бѣготня.
Хмизувати, -зую, -єш, гл.
1) Бить прутомъ. Хмизує добре.
2) Покрывать хмизом.
