Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Да сз, 1) = Та. 2) Пусть. Ісуса Христа у поміч просимо, да визволить від гріхів чоловіка. 3) Почти. Служила там да зо штирі роки.
Заявля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заяви́ти, -влю́, -виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Треба, мати, людям заявляти.
Краска, -ки, ж. 1) Краска. Кружок би я розмалював, краски мені подарували. 2) Цвѣтокъ. Чернигов. Продай, Кулинко, красочку за шапочку. Зійду я на гору, аж красочки грають. Не грайте, красочки... Мені в батьки не жити, мені віночків не вити. 3) Цвѣтъ на хлѣбныхъ растеніяхъ. Краску з жита збило вітром. Ум. красочка.
Мотузо́к, -зка́, м. = мотузка. Смика за мотузок. Ум. мотузочок.
Обшморгувати, -гую, -єш, сов. в. обшморга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. обшморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами.
2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує.
Окіп, око́пу, м.
1) Окопъ, валъ со рвомъ. Окіп (круг току) розвалила на десять локіт. На долині при окопі дівчина гуляє. V.
2) жидівський окіп. Еврейское кладбище.
Петрівчаний, -а, -е. = петрівній. Петрівчаний день.
Усичок, -чка, м. Ум. отъ ус.
Шварунок, -нку, м. Изъянъ, дефектъ. Казав, що в його нога перебита, глянули — аж у його такого шварунку нема.