Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Зго́дити́ся Cм. згоджатися.
Здохля́к, -ка́, м. и здохля́ка, -ки, об. 1) Издохшее животное. 2) Болѣзненный, едва живущій.
Контина, -ни, ж. Храмъ. А священник старець ходить по святій контині, молить слави Запорожу, щастя Україні.
Об'яснити, -ню́, -ниш, гл. Освѣтить, сдѣлать свѣтлымъ, яснымъ. Москалики степи вкрили, киверями об'яснили, шабельками очорнили.
Онушник, -ка, м. Тряпичникъ.
Перехожий, -а, -е. Прохожій. Полюбила наша Домаха чумаченька молодого перехожого.
Погніватися, -ваюся, -єш, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Погнівалися всі дівки. Та кланяйся низенько і садови близенько, щоб родина не гнівалась! Кланялась низько й садовила близько, і родина погнівалась.
Сповідник, -ка, м. Исповѣдующій. Воно й сповідники оті у Київі грошей дуже багато мають, бо скільки людей висповіда.
Увіймити, -млю́, -миш, гл. Отнять.