Видимий, -а, -е. Явный; очевидный. Шкода з того видима була. Видима смерть страшна.
Волосовий, -а, -е. Изъ конскаго волоса. (Сито) зложене з обичайки і дротіного або волосового дна.
Ворочати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко.
2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії.
Гнузда, -ди, ж. Чаще употребляется Ум.: гнуздечка. Взяла коня за гнуздечку. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ баранчик, которымъ и зацѣпляется за кільце; ремень поверхъ морды внизу — нахрапник, вверху налобник, застегивающійся подъ шеей — підбородник.
Дужка, -ки, ж.
1) Ум. отъ дуга.
2) Ушко у сосуда.
3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши.
4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека.
5) Анат. ключица.
6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться.
Зростання, -ня, с. Ростъ, выростаніе.
Натантирити, -рю, -риш, гл. Наговорить, надѣлать? Се він натантирив, Левашову щось сказав, мусів той йому повірить, да ввесь город розчухрав.
Окріп, -ро́пу, м.
1) Кипятокъ. Вареники, мученики, в окропі кипіли, велику муку терпіли.
2) Раст. Укропъ.
Смертний, -а, -е. = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували.
Черничити, -чу, -чиш, гл.
1) Быть монахиней, богомольствовать.
2) Жить монашеской жизнью Понеділкує, черничить, киянок годує; свічку, ладан в церкву Божу любить подавати.